Трьох захисників провели в останню дорогу у Кропивницькому

Сьогодні, 21 квітня, кропивничани схилили голови в шані перед земляками - Героями, солдатами Миколою Янкулом, Сергієм Безноговим та Сергієм Ленченком, які віддали найдорожче - власні життя за свободу свого народу.

Про це повідомили в міськраді, інформує Афіша Кропивницький.

Їхня відвага і жертовність назавжди залишаться у пам’яті поколінь українців.

Микола Янкул народився 7 лютого 1990 року в Кропивницькому. Дитинство і юність провів у селі Володимирівка, де здобув освіту у місцевій загальноосвітній школі.

Саме там формувався його характер — щирий, відкритий до людей, сповнений доброти й поваги до оточуючих.

Після закінчення закладу освіти вступив до Кіровоградського професійного ліцею, де обрав фах кухаря-кондитера. По завершенні навчання працював на різних підприємствах міста та області, де зарекомендував себе сумлінним, відповідальним і працьовитим спеціаліст. Його поважали колеги за надійність, щирість і готовність завжди підтримати — він був тією людиною, на яку можна покластися без вагань.

Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Микола Янкул став до лав Збройних Сил України. Він мужньо виконував свій військовий обов’язок на посаді старшого стрільця, залишаючись вірним присязі та українському народові.

Солдат Микола Янкул загинув смертю хоробрих 11 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання пов’язаного із захистом Батьківщини від збройної агресії російської федерації проти України, в районі населеного пункту Погребки Курської області. Саме з того часу він вважався безвісті зниклим. Родина до останнього жила надією і вірила, що Микола повернеться. Кожен день очікування був сповнений молитви і тихої віри в диво. Та згодом надійшла звістка,— результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна. Йому навіки залишиться 34 роки…

Микола Янкул назавжди залишиться в пам’яті рідних і друзів як світла людина — життєрадісний, добрий, з щирою усмішкою, яка зігрівала всіх довкола. Він був турботливим і люблячим чоловіком, надійною опорою для своєї родини, людиною, яка вміла любити по-справжньому і жити з відкритим серцем.

Сергій Безногов народився 16 лютого 1980 року в Кропивницькому. Навчався в ліцеї «Арт плюс».

Після закінчення вступив до Центральноукраїнського вищого професійного училища імені Миколи Федоровського, паралельно працюючи на деревопереробному комбінаті, поєднуючи здобуття освіти з важкою працею. Згодом його трудовий шлях продовжився на будівельних майданчиках рідного міста. Там він виявив себе відповідальним і надійним працівником, людиною, яка не боялася труднощів і завжди доводить справу до кінця. Його поважали за чесність, витримку і готовність працювати заради добробуту своєї родини.

У травні 2024 року Сергій Безногов приєднався до лав Збройних Сил України. Пройшовши підготовку, він став гранатометником, без вагань став на захист Батьківщини, проявивши мужність, силу духу і вірність присязі.

Свій останній бій солдат Сергій Безногов прийняв 24 липня 2024 року зупиняючи російських агресорів в районі населеного пункту Новоселівка Покровського району Донецької області. Йому було 44 роки…

Сергій Безногов був доброю, щирою та надзвичайно чуйною людиною. Люблячий син, турботливий брат і відданий батько, він завжди знаходив слова підтримки для рідних і близьких, умів вислухати й допомогти у найскладніші моменти.

Сергій Ленченко народився 2 лютого 1979 року в Кропивницькому. Освіту здобув у Кущівській гімназії. Згодом вступив до Кіровоградського професійного ліцею, де обрав фах кухаря.

Пройшов строкову службу. Повернувшись до мирного життя, працював на підприємствах «Ласка» та «Південні солодощі», чесно і сумлінно виконуючи свою роботу, будуючи звичайне, але гідне життя. Завдяки професійному підходу, уважності до деталей і високій продуктивності неодноразово отримував схвальні відгуки за свою роботу.

Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Сергій Ленченко не залишився осторонь. Став на захист Батьківщини, пройшов навчання та був зарахований на посаду маскувальника військової частини. Виконував бойові завдання на різних напрямках, неодноразово зазнавав поранень, але щоразу повертався до строю, демонструючи силу духу та незламність.

За час служби Сергій Сергійович проявив себе мужнім воїном, відданим своїй справі. Був ветераном війни, учасником бойових дій, людиною честі, яка до останнього залишалася вірною присязі та Україні. Серце воїна зупинилося 15 квітня 2026 року під час проходження лікування. Йому назавжди залишиться 47 років…

Світлий, щирий, сильний — таким він назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав і любив.