Перестало битися серце 22-річного захисника з Кіровоградщини

Чорна звістка знову надійшла у Соколівську громаду.

Війна забрала життя жителя села Івано-Благодатне молодшого сержанта Олександра Степаненка. 

24 вересня 2025р Олександру Степаненку мало би виповнитися 23 роки, але не судилося… Йому навічно 22...

Олександр був дуже різнобічно розвиненим хлопцем, у нього унікальним чином поєднувалися безліч талантів. Він був активним спортсменом, займався туризмом, альпінізмом, був харизматичним та дуже артистичним, під час постановок свят у школі годі було знайти кращого актора, який чудово втілював найекстравагантніший задум, де потрібно імпровізував і залишав гостей з посмішкою та гарним настроєм. Олександр був ще й ерудитом, отримав грамоту від сільської бібліотеки, як найактивніший читач.

З першого класу навчався у Великовисківській  загальноосвітній школіІ-ІІІст. 

Ще у віці 6 років почав займатися кіокушинкай карате,  мав гарну фізичну підготовку, на всіх змаганнях, в яких брав участь, здобував призові місця.

Займався у гуртках художньої самодіяльності, був капітаном шкільної команди КВН, але з переходом в старшу школу різко змінив свої погляди і почав займатися гуртками військово-патріотичними...

В старшій школі учасник гуртка «Юний миротворець», ройовий команди «Чорний Ворон» військово -патріотичної гри «Сокіл-Джура», 

Під час занять спортивним туризмом побував на вершинах гір Говерли та Петроса, про що свідчать медалі та посвідчення «Альпініст України», учасник Всеукраїнської військово патріотичної гри «Сокіл – Джура», неодноразово виборював призові місця в  обласних конкурсах зі спортивного-туристичного орієнтування, нагороди з настільного тенісу, мав титул найкращого футболіста школи.

Загалом на своєму, на жаль, короткому життєвому шляху Олександр виборов 8 медалей, займаючи призові місця на районних, обласних та всеукраїнських шкільних  змаганнях.  

У віці 15 років Олександр пройшов вишкіл в  обласному навчальному центрі та був зарахований до лав Юних Добровольців. 

Навчаючись в 10 та 11 класах поєднував навчання на курсах з вивчення польської та англійської мови у Кропивницькому.

Після закінчення школи зразу  вступив на навчання до Республіки Польщі в Університет Економіки м. Бидгощ на факультет  за спеціальністю «Англійська Філологія».

Проклята війна зірвала всі подальші плани молодого, перспективного, ініціативного юнака.

Він не зміг залишатись в чужій країні і повернувся її боронити, бу був переконаний: «Хто ж як не я?».

В перші дні повномасштабної війни повернувся в Україну і пішов добровольцем  в тероборону  і в подальшому працював в галузі маркетингу та досягнув у цій сфері неабияких успіхів. Займався волонтерською діяльністю. В силу  своїх патріотичних переконань, любові до України її мови, армії та віри у віці 21 рік  добровольцем став боронити Україну в лавах Окремого центру спеціальних операцій «СХІД»  імені князя Святослава Хороброго, з  позивним «КРУТ» на честь 27 героїчних оборонців Української Державності, які здійснили свій подвиг у Далекому 1918 році.

Проходив службу на посаді старшого оператора групи спеціального призначення роти спеціального призначення першого загону спеціальних операцій.

За час служби Олександр з високою самовіддачею виконував найскладніші бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту.

Військовий виконував завдання на територіях Запорізької, Донецької та Харківської областей, за що був нагороджений Державними нагородами України: медаллю «За врятоване життя», медаллю «Захисник Вітчизни», відзнакою Міністерства оборони України  медаллю «Хрест Сил спеціальних операцій», відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України « За Бойові заслуги», відзнакою президента України «За оборону України».

13 серпня 2025 року в районі населеного пункту Миколаївка Харківської області, молодший сержант Степаненко Олександр Олександрович загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання , пов’язаного із захистом Батьківщини від збройної агресії російської федерації. 

Командуванням загону поданий до нагородження орденом «За мужність ІІІ ст.»  (посмертно).

Саша обрав свою стежину, свою долю. Доля ця – Захисник України, і віддав за це високе і почесне звання найцінніше, що може бути в людини - життя.

Чин поховання відбудеться 2 грудня 2025 року в м.Кропивницькому на Алеї Слави Далекосхідного кладовища