На Кіровоградщині зустріли звільненого з полону захисника "Азовсталі"
У селі Новий Стародуб Олександрійського району, що на Кіровоградщині, урочисто зустріли військовослужбовця Національної гвардії України Андрія Михайлишина. Оборонець Маріуполя провів у російському полоні понад чотири роки — з травня 2022 року по 5 червня 2026 року.
Додому боєць прибув у неділю, 21 червня. Історію незламності нацгвардійця журналістам "Суспільного" розповіла його мати, Наталія Михайлишина, передає Афіша Кропивницький.
Військову кар'єру Андрій Михайлишин розпочав у 2016 році після завершення навчання, підписавши контракт із Державною прикордонною службою в Бердянську. Спецназівець відслужив три роки у мобільній групі, а у 2019 році вирішив продовжити службу в лавах Національної гвардії (в/ч 3057) у Маріуполі.
Паралельно чоловік здобував вищу юридичну освіту. Диплом бакалавра він встиг отримати напередодні повномасштабного вторгнення. 23 лютого 2022 року Андрій заступив на чергування в Маріуполі, а вже наступного ранку зустрів велику війну.
Зв'язок із захисником зник на початку березня 2022 року. Вперше за довгий час Андрій зміг зателефонувати матері аж 28 квітня з території заблокованого заводу "Азовсталь".
Після виходу з металургійного комбінату нацгвардієць разом із однокласником та другом Євгеном Красюком потрапив до Оленівки. Вони дивом вижили під час теракту, який Росія влаштувала у колонії.
"Коли я дізналася про вибухи в Оленівці, то місця собі не знаходила. Але наступного дня Андрюшка подзвонив. Сказав: "Я живий і здоровий, і з Женею теж все добре". Потім їх розвезли в різні місця. Нині Женя досі в полоні, але ми на нього дуже чекаємо", — ділиться спогадами Наталія Михайлишина.
Росіяни постійно етапували українського військового. Хронологія його переміщень виглядає так:
Липень 2022 року — перевезення до колонії в окупованій Горлівці (родина місяцями не знала, де він, аж поки у грудні звільнений побратим Владислав Зеленський не підтвердив місцеперебування Андрія).
2023 рік — етапування до Тореза (Донеччина).
Згодом — переведення до Бійська в Алтайському краї РФ (Сибір).
Останнє місце утримання — виправна колонія №1 у Тульській області РФ.
Про те, що сина включили до списків на обмін, пані Наталія дізналася від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
"Я себе не пам’ятаю. Я впала на коліна і дякувала Богу за те, що зберіг мені сина і повернув його додому", — розповідає жінка.
Понад чотири роки нелюдських умов підірвали здоров'я нацгвардійця. До полону Андрій активно займався спортом і важив 90 кілограмів, зараз він сильно схуд і потребує тривалого лікування та відновлення. Наразі боєць проходить медичне обстеження, аби повернути колишню фізичну форму.
У Новому Стародубі Андрія чекала велика родина: батько, мати, тітка та двоюрідний брат. Разом із ним до села приїхали його побратими Арсеній та Максим, які також захищали Маріуполь і пройшли з ним усі кола пекла у полоні.
Для військових односельчани влаштували справжній сюрприз. Зустрічати захисників вийшли десятки людей — молодь, місцеві жителі та представники влади. Вони створили живий коридор із національними прапорами та запалили фаєри. За словами матері, хлопці не очікували на такий масштаб і були глибоко зворушені прийомом.
Андрій Михайлишин повернувся додому в рамках обміну, який відбувся 5 червня 2026 року. Тоді з російського полону вдалося визволити 185 українських захисників — рядових, сержантів та офіцерів ЗСУ, Нацгвардії та ДПСУ. Серед звільнених були оборонці Маріуполя, "Азовсталі", а також військові, які тримали оборону на найгарячіших напрямках фронту.
