На Кiровоградщинi ДНК-експертиза пiдтвердила загибель вiйськового

Зима принесла у Петрівську громаду ще одну гірку звістку з фронту.

Про це повідомили на сторінці громади, інформує Афіша Кропивницький.

Війна забрала життя мужнього воїна-захисника Біденка Олександра Степановича, мешканця села Новий Стародуб.

Олександр Степанович народився 15 серпня 1972 року  серед безкраїх степів, під відкритим небом, біля тихоплинної річки Бешки. Саме тут,  у Новому Стародубі, у праці на землі, у родинному колі й серед односельців, у нього зростала щира любов до  хліборобської справи,  яка стала сенсом усього його життя.

У 1989 році він закінчив Новостародубську школу, пройшов курс виробничого навчання та отримав посвідчення тракториста-машиніста сільськогосподарської техніки. Того ж року розпочав трудову діяльність у колгоспі імені 40-річчя Жовтня (нині ПСП «Зарічне»). 

Із 1990 по 1993 роки Олександр Степанович проходив строкову службу в армії. Військовий досвід здобував у прикордонному загоні в місті Чоп на Закарпатті та в Батумі (Грузія). Саме там загартувався його характер — стриманий, відповідальний, мужній.

Повернувшись після демобілізації до рідного села, він знову став до праці на землі.

Все своє трудове життя Олександр Біденко присвятив вирощуванню хліба. Він був серед перших у полі — чи то орати, чи сіяти, чи збирати врожай. Умів слухати старших, берегти техніку, працювати на совість. За це здобув повагу серед односельців.

Згодом Олександр Степанович почав господарювати на власній землі. Поле він любив по-справжньому — і воно віддячувало щедрими врожаями. У господарстві з’явилися трактор, комбайн, сівалка, культиватор. Працював невтомно — для родини, для дітей, для майбутнього. Його руки знали працю, а серце — відповідальність.

У грудні 2022 року Олександр Біденко став до лав Збройних Сил України.

Проходив службу у складі 56-ї бригади, 21-го батальйону, виконуючи обов’язки стрільця-санітара. Він рятував життя побратимів, не шкодуючи власного, залишаючись вірним присязі до останнього подиху.

Після 11 березня 2023 року зв’язок із ним обірвався. Із 14 березня 2023 року Олександр Степанович вважався зниклим безвісти під час бойових дій поблизу міста Бахмут на Донеччині. Майже три роки рідні жили між надією і болем, чекали доброї звістки, телефонного дзвінка…

Та у січні 2026 року з військової частини надійшло болюче підтвердження: за результатами ДНК-експертизи встановлено загибель Біденка Олександра Степановича.

У пам’яті рідних він назавжди залишиться турботливим чоловіком для цивільної дружини, люблячим батьком п’ятьох дітей, найкращим дідусем для онука, молодшим братом для сестри, дядьком для племінників, надійною опорою всієї родини. Людиною, яка жила чесно і працювала так, як його навчила рідна земля.