Кропивницький провів в останню дорогу чотирьох відважних захисників
Сьогодні, 2 грудня, кропивничани провели в останню дорогу шого сержанта Олександра Степаненка, солдата Миколу Бондаревського, головного сержанта Тараса Мосійчука та молодшого сержанта В’ячеслава Брайловського.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Олександр Степаненко народився 24 вересня 2002 року в с. Івано-Благодатне Кіровоградської області.
В 2019 році здобув повну загальну середню освіту у Великовиськівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У жовтні 2020 року вступив до «Вищої школи економіки» м. Бидгощ республіка Польща, та навчався за спеціальністю «Англійська філологія». В подальшому працював у сфері маркетингу та досягнув великих успіхів.
Із початком повномасштабного вторгнення росії на Україну Олександр не залишився осторонь та займався волонтерською діяльністю. А у квітня 2023 року став до лав Окремого центру спеціальних операцій «СХІД» імені князя Святослава Хороброго. Проходив службу на посаді старшого оператора групи спеціального призначення. За час служби Олександр Степаненко з високою самовіддачею виконував найскладніші бойові завдання на найгарячіших ділянках бойового зіткнення на території Запорізької, Донецької та Харківської областях, за що був відзначений бойовими нагородами: медаллю «За врятоване життя», медаллю "Захисник Вітчизни", відзнакою Міністерства оборони України медаллю "Хрест Сил спеціальних операцій", відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України "За Бойові заслуги", відзнакою президента України "За оборону України".
Серце героя зупинилося 13 серпня 2025 року в районі населеного пункту Миколаївка Харківської області під час виконання бойового завдання пов’язаного із захистом Батьківщини від збройної агресії російської федерації. Командуванням загону поданий до нагородження орденом “За мужність ІІІ ст.” (посмертно).
Йому навіки 22 роки…
Микола Бондаревський народився 04 квітня 1986 року в Кропивницькому.
Із ранніх років він вирізнявся добрим характером, людяністю та щирим ставленням до людей. Закінчив гімназію «Інтелект». Після закінчення закладу освіти вступив до Регіонального центру професійної освіти ім. Єгорова. Працював на різних підприємствах міста. У роботі був сумлінним, наполегливим і чесним, завжди виконував свої обов’язки з повною віддачею.
На початку 2015 року Микола Бондаревський ухвалив для себе непросте, але свідоме рішення — стати на захист України. У той час, коли російська агресія на сході країни загрожувала територіальній цілісності та безпеці мільйонів людей, він не залишився осторонь.
Микола Бондаревський неодноразово підписував контракт на проходження військової служби, чітко розуміючи, що його присутність і допомога потрібні саме там, де найважче.
Суворі фронтові будні, постійна небезпека, виснажливі чергування та бойові виходи стали частиною його життя. У цих умовах Микол Бондаревський проявив себе витриманим, відповідальним і відданим бійцем, який умів діяти рішуче й зберігати спокій навіть у найскладніших ситуаціях.
У 2024 році він знову став до лав Збройних сил України. Воював у складі парашутно - десантного батальйону на посаді командира відділення.
Досвід АТО назавжди залишив слід у його житті: він добре розумів реальну ціну миру й знав, наскільки важливо бути готовим стати на захист країни знову, якщо того вимагатимуть обставини.
Свій останній бій солдат Микола Бондаревський прийняв 22 травня 2024 року. зупиняючи російських агресорів в районі населеного пункту Яснобродівка Покровського району Донецької області. Йому назавжди залишиться 38 років…
Для своїх бойових товаришів Микола Миколайович був сильним, надійним і незламним. Для родини — турботливим, добрим, спокійним і люблячим чоловіком та батьком.
Тарас Мосійчук народився 11 листопада 1991 року в селищі Нова Прага Кіровоградської області.
Із 1998 по 2008 рік навчався в Новопразькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Згодом вступив до Олександрійського професійно-технічного училища №7 та здобув професію «маляр-штукатур».
Із початком антитерористичної операції на Сході України, Тарас долучився до захисту рідної країни та проходив службу в 3 окремому полку спеціального призначення, де в подальшому уклав контракт про проходження військової служби. Брав участь в Антитерористичній операції та Операції Об’єднаних сил, де протягом 7 років виконував бойові завдання. Проходив службу на посадах розвідника, командира відділення, заступника командира групи та головного сержанта роти спеціального призначення загону спеціальних операцій.
Під час повномасштабного вторгнення, Тарас Мосійчук брав активну участь в обороні Києва, виконував найскладніші бойові завдання на різних напрямках бойового зіткнення Сумської, Запорізької, Харківської Луганської та Донецької областей.
За сумлінне виконання обов’язків був представлений до нагородження: орденом "За мужність" ІІІ ст., орденом "За мужність" ІІ ст., нагрудним знаком "Учасник АТО", відзнакою командувача об’єднаних сил "Козацький Хрест" ІІ ст., відзнакою Міністерства оборони України "Вогнепальна зброя", нагрудним знаком Міністерства оборони України "За військову доблесть", Почесним нагрудним знаком Міністерства оборони України "За взірцевість у військовій службі", нагрудним знаком Міністерства оборони України "За зразкову службу", відзнакою командувача ССО нагрудним знаком "Іду на Ви" ІІІ ст., Почесним нагрудним знаком "Кращий сержант ЗСУ".
Головний сержант Тарас Мосійчук загинув смертю Героя 13 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миколаївка Харківської області. Командуванням загону поданий до нагородження орденом “За мужність І ст.” (посмертно).
В'ячеслав Брайловський народився 26 жовтня 1998 року в Кропивницькому. Від дитинства вирізнявся самостійністю, відповідальністю та великим потягом до знань.
Навчався у природничо-економіко-правовому ліцеї № 8, де з перших років проявив себе здібним, дисциплінованим та цілеспрямованим учнем.
Ще у середній школі розкрилися його природні здібності до точних наук. В’ячеслав був учасником і переможцем міських та обласних олімпіад з фізики, математики, хімії, географії та астрономії. Він гідно представляв Кіровоградську область на всеукраїнській олімпіаді з хімії. За час навчання отримав велику кількість грамот і відзнак. У 2016 році закінчив ліцей із золотою медаллю та вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, обравши факультет «Інститут високих технологій — хімія», щоб продовжити шлях наукового розвитку й служіння Україні знанням.
Після закінчення університету В'ячеслав Брайловський був призваний на строкову службу до Збройних Сил України, а згодом ухвалив важливе та свідоме рішення — продовжити служити за контрактом.
Ще до повномасштабного вторгнення В'ячеслав Брайловський виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції на Донеччині.
Саме там загартувався його характер — мужній, стриманий, але щирий; характер воїна, який не боїться труднощів і відповідальності.
А з початком повномасштабного вторгнення В'ячеслав Брайловський став на оборону столиці. Брав участь у боях за Київ, Бучу, Ірпінь , захищаючи Україну від російської навали.
За особисту мужність, стійкість і відданість був народжений орденом «За мужність» III ступеня, нагрудним знаком «Сухопутні війська України», пам’ятним знаком «43 окрема артилерійська бригада імені гетьмана Тараса Трясила», Хрестом Хоробрих — за особисту відвагу в бою.
Після оборони столиці воював на багатьох напрямках бойового зіткнення — Харківщині, Сумщині.
Молодший сержант В'ячеслав Брайловський поліг на полі бою 07 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Храпівщина Сумської області.
Йому назавжди 26…
В’ячеслав був чесною, доброю, світлою людиною. Розумний, спритний, врівноважений, сміливий — він умів знаходити порозуміння з кожним і ніколи не проходив повз людську біду. Дуже любив життя і людей, любив свою родину. В'ячеслав Брайловський мріяв, планував, жив повноцінно й щиро.
Він був одним із тих хлопців, за якими — майбутнє України.
