Кропивничани віддали останню земну шану полеглим Героям
Містяни провели в останню дорогу Героїв, які віддали свої життя за свободу і незалежність рідної землі – головного сержанта Олександра Телявського та солдата Сергія Прудкого.
Про це повідомили в міськраді, інформує Афіша Кропивницький.
Жорстока війна обпалює душі й серця, безжально забираючи найкращих синів і доньок України. Ми схиляємо голови перед подвигом Героїв і віддаємо шану їхній мужності, відвазі та вірності країні.
Олександр Телявський народився 14 червня 1972 року у Кропивницькому.
Навчався у загальноосвітній школі №13. Фахову освіту здобув у професійно-технічному училищі №8, де опанував одразу кілька робітничих спеціальностей — муляра, монтажника сталевих і залізобетонних конструкцій та електрозварювальника ручного зварювання. Згодом пройшов строкову військову службу, яка загартувала характер і навчила дисципліни та витримки.
Після повернення до рідного міста певний час служив за контрактом у військовій частині. У мирному житті працював водієм на різних підприємствах Кропивницького та багато років присвятив роботі в «Альянс таксі». Його добре знали колеги та пасажири — як людину врівноважену, порядну і відповідальну. Олександр Телявський умів знайти спільну мову з людьми, був щирим у спілкуванні. Особливе місце у його житті займала риболовля — захоплення, яке приносило йому душевний спокій та можливість побути наодинці з природою.
У червні 2025 року Олександр Телявський приєднався до лав Збройних Сил України. Служив командиром стрілецького відділення батальйону територіальної оборони та виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Мав статус ветерана війни – учасника бойових дій. У складних бойових умовах він залишався спокійним і зібраним, та ніколи не перекладав відповідальність на інших. Йому довіряли побратими, до його порад прислухалися, адже знали — він не підведе і завжди буде поруч у найважчий момент.
Головний сержант Олександр Телявський загинув 29 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Степногірськ Василівського району Запорізької області. З того часу вважався зниклим безвісти. У квітні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Олександру Телявському було 53 роки…
Доброзичливий, комунікабельний, з тонким почуттям гумору, він умів підтримати словом і створити навколо себе атмосферу довіри та тепла. Для рідних і друзів був надійною опорою, людиною слова і честі, на яку завжди можна було покластися.
Світла пам’ять про воїна назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив і поважав.
Сергій Прудкий народився 18 червня 1984 року в селі Вись Маловисківського району Кіровоградської області. Навчався у Мар’янівській загальноосвітній школі.
Від дитинства був працьовитим і витривалим — щодня долав пішки кілька кілометрів до школи. Змалку захоплювався риболовлею та любив природу.
У 15 років вступив до професійно-технічного училища №8, де здобув спеціальність майстра сільського будівництва. Після завершення навчання одразу почав працювати. З перших зароблених коштів допомагав батькам і підтримував родину.
Своє життя Сергій Прудкий пов’язав із будівництвом. Працював монтажником вікон та дверей, був досвідченим і відповідальним фахівцем. Його знали як людину працьовиту, надійну та сумлінну, цінували за професіоналізм і якісну роботу.
Наполегливою працею у 25 років він придбав власний дім, а вже у 26 створив сім’ю. Сергій Прудкий був люблячим чоловіком і турботливим батьком двох доньок. Найбільше цінував час, проведений із рідними — спільні прогулянки, щирі розмови та прості сімейні радощі.
У 2023 році Сергій Прудкий став на захист України, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Пройшов підготовку як оператор безпілотних літальних апаратів та служив старшим стрільцем – оператором стрілецького відділення. Побратими згадують його як мужнього, надійного та відповідального воїна, який сумлінно виконував свій обов’язок і завжди підтримував товаришів у найважчі моменти. За службу та відданість Україні був нагороджений нагрудним знаком 66-ої окремої механізованої бригади.
Солдат Сергій Прудкий загинув 02 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Макіївка Луганської області під час виконання бойового завдання. З того часу, 2,5 роки він вважався зниклим безвісти, і лише у квітні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна. Сергію було 39 років…
Його пам’ятають відкритою, щирою і доброю людиною, яка вміла підтримати у важку хвилину, залишалася відданою друзям і ніколи не відступала перед труднощами. Сергій Прудкий мав сильний характер, вирізнявся мужністю, рішучістю та готовністю завжди прийти на допомогу тим, хто цього потребував.
Саме таким — світлим, чесним, надійним і сильним духом — він назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав. Людиною, яка жила по совісті, була вірною своїм принципам, своїй родині та країні.
Доземний уклін нашим захисникам та вічна память Героям!
