Кропивничани попрощалися з полеглими Героями-захисниками
Кропивницький знову у жалобі. Сьогодні, 8 липня, містяни провели в останню путь Героїв, які загинули за свободу і незалежність рідної землі — молодшого сержанта Андрія Багнюка та старшого солдата Павла Фоменка.
Про це повідомили у міській раді, інформує Афіша Кропивницький.
Страшна війна продовжує без жалю забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії України.
Андрій Багнюк народився 2 січня 1981 року у Кропивницькому. Навчався в школі №34, згодом здобув фах у професійно-технічному училищі №2, де опанував професію слюсаря з ремонту автомобілів.
У 1999 році Андрій проходив строкову військову службу у зенітно-ракетних військах на Запоріжжі. Після демобілізації працював у різних організаціях та підприємствах міста.
Від самого початку повномасштабної війни Андрій Багнюк пішов добровільно захищати батьківщину. Служив в 42-му окремому мотопіхотному батальйоні 57-ої окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, командував відділенням протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки. Від солдата до молодшого сержанта — цей шлях він пройшов з гідністю, мужністю і честю.
Брав участь у запеклих боях під Бахмутом, Часовим Яром, тричі зазнавав поранень, та щоразу повертався до своїх побратимів.
За свою віддану службу був нагороджений медалями «За оборону рідної держави», «За участь в боях «Бахмутський рубіж», нагрудним знаком «Народжені в боях», мав статус ветерана війни — учасника бойових дій.
Під час виконання бойового завдання, захищаючи місто Вовчанськ Харківської області воїн отримав поранення не сумісне з життям. 28 червня 2025 року серце молодшого сержанта Андрія Багнюка зупинилось. Йому було 44 роки…
Андрій Багнюк був справжнім патріотом, надійною і принциповою людиною — чесним, працьовитим і надзвичайно відповідальним. У житті він захоплювався рок-музикою, яка надихала його та додавала сил.
Для рідних Андрій був чутливим, турботливим та люблячим сином і братом, для побратимів і друзів - надійним плечем та підтримкою. Він завжди був поруч, завжди допомагав й ніколи не залишав у біді. Саме таким Андрій Багнюк навіки залишиться в серцях, пам’яті всіх, хто його знав, поважав, любив.
Павло Фоменко народився 01 березня 1979 року у Кропивницькому. Професію оператора опалювальних установок здобув у професійно-технічному училищі.
Військову строкову службу Павло пройшов у місті Стрий Львівської області. Після демобілізації деякий час працював за фахом, а згодом повернувся до рідного Кропивницького.
Більше 10 років Павло Фоменко трудився оператором котельні на комбінаті хлібопродуктів №2, згодом продовжив працю у житлово-експлуатаційній організації №1. На кожному робочому місці він зарекомендував себе як сумлінний працівник, справжній майстер своєї справи та надійний колега.
У грудні 2022 року Павло Фоменко приєднався до лав Збройних Сил України. Служив на посаді гранатометника мотопіхотного взводу. Брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку, захищаючи рідну землю.
Свій останній бій старший солдат Павло Фоменко прийняв 06 березня 2023 року в місті Бахмут Донецької області, виконуючи разом з побратимами бойове завдання із захисту територіальної цілісності батьківщини, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.
Від того трагічного дня понад два роки Павло Фоменко вважався зниклим безвісти. Лише у червні 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна. Йому було 44 роки…
Павло Фоменко був щирим і відкритим, умів підтримати словом і ділом. Витривалий і працьовитий, він ніколи не боявся труднощів — чи то на роботі, чи службі, чи у щоденному житті. Та за суворою витримкою ховалася людина тонкої душі. Павло Фоменко обожнював музику та мав власну багату фонотеку, був філателістом, з любов’ю збирав колекцію марок, кожна з яких для нього мала свою історію.
Він був гарним другом, побратимом і просто доброю людиною. У воїна залишились мама, брат та кохана жінка.
Доземний уклін нашим захисникам і захисницям!
