Біль, який не вщухає: на щиті повернулися двоє військових з Кіровоградщини

Кожен наш відносно спокійний ранок, кожна кава у затишній оселі та кожен новий день під синьо-жовтим прапором оплачені найвищою ціною — життями наших земляків. Війна безжально забирає найкращих, залишаючи невимовний біль у громадах Кіровоградщини.

Редакція Афіша Кропивницький разом із свідомими громадянами схиляємо голови у скорботі, згадуючи двох воїнів, які віддали за Україну найдорожче.

Військова родина та вся Суботцівська громада у глибокій жалобі. Антон Чуприна був родом із села Богданівка. Він став на захист рідної землі, коли країна потребувала цього найбільше, і до останнього подиху залишався вірним присязі, своїм побратимам та українському народові.

Голованівська громада втратила свого земляка, який народився та виріс у селі Роздол. Сергій Заєць пройшов шлях від сільського хлопчини до відважного оборонця Батьківщини. Його мужність та відданість назавжди залишаться в пам'яті тих, хто його знав, та в історії нашої держави.

Щодня о 9:00 уся країна завмирає на загальнонаціональну хвилину мовчання. Для цивільних це всього 60 секунд, але для родин загиблих — це вічність, наповнена болем.

Зупинитися в дорозі, відкласти телефон, вимкнути музику в авто чи просто замовкнути на хвилину — це наш прояв поваги до тих, завдяки кому ми взагалі можемо жити.

Антон Чуприна та Сергій Заєць загинули не для того, щоб ми забули про їхній подвиг у щоденній рутині. Повага до полеглих героїв демонструє єдність та зрілість нашої нації. Коли родина бачить, що суспільство розділяє їхній біль, це дає сили триматися далі.

Не проходьте повз дев'яту ранку. Згадайте хлопців із Богданівки та Роздолу. Згадайте всіх, хто поклав життя за те, щоб Україна була, є і буде.